Cursor зберігає сервери MCP у файлі JSON і дає екран налаштувань для його редагування. Обидва шляхи приймають ту саму адресу, а панель ще й будує посилання, що робить усе одним натисканням.
Через екран налаштувань
Відкрийте налаштування Cursor і знайдіть MCP — залежно від версії він був то в Tools, то в Integrations, то в Features. Додайте сервер, дайте йому назву й вставте адресу в поле url. Заголовки та автентифікацію залиште порожніми.
Через файл
Те саме, написане вручну. У ~/.cursor/mcp.json він ввімкнений скрізь; у власному .cursor/mcp.json проєкту його треба один раз ввімкнути на тому самому екрані налаштувань, перш ніж агент почне ним користуватися.
{
"mcpServers": {
"makehybrid": { "url": "https://makehybrid.com/mcp/<your key>" }
}
}
Одне поле. url і command в одному записі — це сервер, описаний двома способами, і клієнти таке відхиляють.
Через посилання встановлення
Панель показує поруч з адресою кнопку «Додати в Cursor» (Add it to Cursor). Це посилання cursor:// із цим записом усередині, яке Cursor відкриває як «встановити цей сервер?». Посилання несе ваш ключ, тож будується у вашому власному браузері й так само приватне, як сама адреса.
Часті запитання
Навіщо редакторові мій LinkedIn?
Бо API — це не лише LinkedIn. Те саме підключення несе канали обміну повідомленнями й проєктні кімнати, тож агент, який пише ваш код, може й відповісти клієнтові, що написав про нього.
Чи працює це у VS Code, Zed або чомусь іншому?
Будь-який клієнт, що говорить MCP через HTTP, приймає ту саму єдину адресу. Якщо він питає про транспорт, це віддалений сервер через HTTP, а не команда для запуску.
Де опиняється ключ?
У файлі, в який ви його поклали, на вашому власному комп'ютері. З нашого боку про конектор не зберігається нічого, крім самого ключа, який ви можете відкликати, коли захочете.